© privat
Андрій Книга разом із командою перетворює Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Куліша на «Третє місце» — відкритий простір для спілкування, навчання та взаємопідтримки. Завдяки майстер-класам, кулінарним воркшопам і програмам, спрямованим на підтримку ментального здоров’я, театр перетворюється на осередок сили та опору громади — у рамках програми підтримки єМістечко Фонду EVZ
Яку роль відіграють «Треті місця» в умовах російської війни проти України? І як команді театру вдається, попри постійні обстріли, залучати нових людей та надихати мешканців одного з найбільш постраждалих міст країни об’єднуватися навколо «Третього місця»?
11 листопада 2022 року Збройні Сили України звільнили місто Херсон від російської армії, проте частина регіону на лівому березі Дніпра залишається під російською окупацією, а місто регулярно обстрілюють. Як зараз живе Херсон та його мешканці ?
Так, нажаль біля 70% Херсонської області досі лишаються окупованими. Власне, мій дім теж знаходиться в тимчасово окупованих Олешках… Якщо взяти мапу і лінійку, то це 4 км від Херсону через р. Дніпро. І звідти окупаційні війська рф щодня обстрілюють Херсон.
Після звільнення Херсону мешканці були в піднесеному настрої. Всі сподівались на скоре подальше звільнення Херсонщини загалом, і на скору перемогу у війні. Проте, не все складається так, як хочеться. З моменту деокупації Херсону минуло майже 3 роки, а ситуація за цей час значно погіршилась.
Наразі Херсон щодня піддається руйнуванням, вибухи лунають щогодинно. Значно зросла активність ворожих дронів. Страшно те, що, на відміну від більш віддалених від фронту регіонів, ці вибухи – без оголошення повітряної тривоги (як під час ракетних атак), коли сповістили про небезпеку і в тебе є час пройти до більш безпечного місця або укриття. Ці вибухи – артирелійські та мінометні снаряди, скиди з дронів та ФПВ з лівого берега – через річку. Тобто ти чуєш вихід (віддалений вибух) і за 4-5 секунд вже чуєш гучний вибух – прихід. А з дронами ситуація ще гірша – їх майже не чути. Просто вибух і все. Нажаль, щодня є жертви. Поранені або загиблі.
По при все – місто тримається. Місто живе та супротивиться ворогу.
В Херсоні зараз мешкає біля 70 тис. мешканців. Хтось не виїздив і пережив окупацію. Хтось перемістився з зруйнованих та спустошених сіл області. Хтось по при небезпеку повернувся з за кордону до дому. І всі як один кажуть – краще жити під обстрілами, ніж під російською окупацією.
Третє місце в Херсоні було одним із перших, створених у межах програми «Є Містечко» фонду EVZ. Розкажіть, будь ласка, як зараз працює ваше Третє місце в театрі: хто його відвідує, які має очікування та чому цей простір важливий для громади?
Наш проєкт потрапив до першої хвилі створення третіх місць, і ми, разом з усіма нашими відвідувачами, дуже вдячні фонду EVZ за цю можливість! Ми провели ремонтні роботи в укритті театру, облаштували його та закупили необхідне обладнання. Уже понад пів року тут відбуваються регулярні заходи для громади.
Наше «третє місце» відвідують різні люди: молодь, родини з дітьми (переважно жінки з дітьми), внутрішньо переміщені особи, а також мешканці Херсона, які залишилися в місті попри небезпеку. Для когось це можливість відпочити й переключитися від постійних обстрілів, для когось - простір для навчання чи творчості, а для дітей - безпечне місце для гри та розвитку, вони вже звикли навіть просто приходити сюди щоб погратися, зарядити гаджети або подивитись мультфільми
Очікування відвідувачів переважно прості, але водночас надзвичайно важливі: мати простір, де можна зібратися разом, відчути підтримку та згуртованість, поспілкуватися, навчитися чомусь новому й просто відчути, що життя триває, що місто живе.
Цей простір став дуже важливим для громади, бо він допомагає зберігати нормальність у ненормальних умовах. Він дає відчуття захищеності, спільності та підтримки - і саме це сьогодні так потрібно людям у Херсоні.
На прикладі Херсона — міста, яке щодня зазнає обстрілів з боку росії, чому, на вашу думку, важливо підтримувати українські громади не лише гуманітарними, а й соціокультурними та політичними проєктами, як ви бачите розвиток цього простору чи Третіх місць в майбутньому?
Підтримка соціокультурних і політичних проєктів у містах, які живуть під обстрілами, - це вклад у людську гідність і майбутнє. Війна не лише руйнує будівлі: вона стирає місця зустрічей, традицій, ритуали й можливість відчувати себе частиною спільноти. Коли втрачається культура - втрачається пам’ять, відчуття дому й сили відновлюватись. Тому допомога має бути не тільки матеріальною: людям потрібно місце, де можна зцілитися, побачити інших, знову навчитися жити поруч та відновлювати втрачені через війну спільноти.
Наше «третє місце» в театрі - це не лише відремонтоване укриття й техніка. Це простір, де жінки можуть випити чаю й обговорити проблеми без остраху, де діти сміються й малюють, де люди повертають собі повсякденність. Ми бачимо, як тут народжується довіра: люди приходять по прості речі - зарядити телефон, подивитись мультик - і залишаються за розмовою, майстер-класом або волонтерською ініціативою. Ці маленькі ритуали - найпотужніша противага війні, бо вони зберігають людяність.
У майбутньому я мрію про мережу таких місць по всій області: стаціонарні центри в містах і мобільні хаби у селах. Вони мають поєднувати гуманітарну підтримку з освітніми, творчими й громадянськими програмами, навчати місцеві команди й шукати шляхи фінансової стійкості. Така інвестиція не тільки полегшує сьогодення - вона дає людям підґрунтя для відновлення громади, для повернення радості й надії.
Бо врешті-решт відбудова починається не з бетону та цегли, а з повернення звичних посмішок, зустрічей і можливості творити разом.
